Вечеря Господня та Ізраїль

В наших Церквах ми часто відзначаємо Вечерю Господню, або Євхаристію. Основна увага приділяється нашому примиренню з Богом через кров Ісуса Христа. Коли Ісус передає чашу з вином Своїм учням, Він каже: «Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Лк. 22:20). Говорячи про «Новий Заповіт», Ісус посилається на текст із Єр. 31:31, де Господь обіцяє: «складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт». Цей Новий Заповіт здійснився у стражданнях і смерті Ісуса на хресті та в Його воскресінні. Чаша з вином під час вечері перед Його смертю відноситься до цього Нового Заповіту. Ісус п'є із цієї чаші разом зі своїми дванадцятьма учнями-євреями. Єремія та Ісус, говорячи про цей Новий Заповіт, обидва підкреслюють, що він принесе прощення всіх їхніх гріхів.

Ми, християни, можемо насолоджуватися благословеннями цього Нового Заповіту з Ізраїлем, тому що через Христа ми «прищеплені між них і стали спільниками багатого кореня оливкового дерева» (Рим. 11:17). До того, як ми пізнали Ісуса Христа як свого Спасителя, ми були «без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю» (Еф. 2:12-13).
Коли ми згадуємо Вечерю Господню на наших церковних богослужіннях, важливо усвідомлювати наш глибокий зв’язок і стосунки з Ізраїлем та єврейським народом.

Хліб, який ми споживаємо під час Вечері Господньої, вказує на тіло Ісуса Христа, яке Він віддав за нас: «Це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22:19). Ісус віддав Своє життя, Своє тіло і кров, щоб визволити нас від наших гріхів і дати нам вічне життя з Ним у Його Царстві. Коли народ ізраїльський був визволений з єгипетського рабства, він вирушив до землі обітованої. Під час своєї подорожі через пустелю вони харчувалися манною. Коли Ісус говорить про цю манну, Він також пояснює, що манна стосувалася Його тіла і Його Самого:
«Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові… Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він…» (Ів. 6:32-34). Дивовижно, що і манна в пустелі і хліб Вечері Господньої в особливий спосіб вказують на тіло Христове.

Хліб і вино Вечері Господньої також вказують на бенкет, в якому ми будемо брати участь разом з нашим Господом в Його майбутньому Царстві. Передаючи чашу з вином, Ісус сказав: «Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде» (Лк. 22:18). Споживаючи хліб і вино, ми згадуємо те, що Ісус зробив для нас, а також з нетерпінням чекаємо того, що Господь приготує для нас. Це стосується чудової обітниці, записаної в Ісаї 25:6: «І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих». Царство і бенкет, про який говорять Ісая та Ісус, відбудеться «на цій горі». І це гора Сіон в Єрусалимі в Ізраїлі. Ізраїль відіграватиме величезну роль у прийдешньому Царстві, як і пророкував Ісая: «Бо з Сіону вийде закон, і слово Господнє з Єрусалиму». (Ісаї 2:3).

Навіть під час відзначення такого суто християнського заходу, як Вечеря Господня, необхідно добре усвідомлювати наш глибокий зв’язок і спорідненість з Ізраїлем та єврейським народом. Про це варто згадувати також в наших молитвах і проповідях.