Вірити без Ізраїлю: Як Ізраїль зник з нашої християнської віри

Як і чому виникло «богослов’я заміщення»?
Яку роль відіграє Ізраїль у нашій вірі та в нашому церковному житті? Протягом багатьох минулих століть Ізраїль навряд чи відігравав якусь значну роль у нашому християнському житті. Щонайбільше, Ізраїль був землею, де народився Ісус і де Він жив. Але для більшості християн земля Ізраїль, як і єврейський народ, не мали ніякого значення. Навіть сьогодні для багатьох Церков, та в релігійному житті багатьох християн Ізраїль навряд чи є актуальним.

Проте Ізраїль згадується сотні разів у Старому і в Новому Заповітах. У Старому і Новому Заповітах ми багато читаємо про вічний завіт між Богом і Його народом Ізраїлем.

Про значення Ізраїлю в Біблії. Пророк Захарія говорить: «Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь! І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе. І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!» (Захарія 2:14-16).

А в першому розділі Євангелії від Луки ангел Гавриїл говорить Марії: «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.» (Лк. 1: 31-33).

Ці уривки вражаюче говорять про велике майбутнє Ізраїлю.

«Навіть сьогодні Ізраїль навряд чи є актуальним для багатьох церков і в релігійному житті багатьох християн».

Тож як і чому Ізраїль зник з християнської віри та богослов’я? Чому все більше поширювалась ідея, що християнська церква замінила собою Ізраїль? Поступово християнські богослови прийшли до думки, що всі обітниці для Ізраїлю перейшли до християнської церкви. Ізраїль як народ і як країна зник з поля зору церкви. Роль Ізраїлю була вичерпана, окрім того, що різні катастрофи часто розуміли як суди над Ізраїлем.

У цій серії статей ми спробуємо з’ясувати, як певні уривки з Біблії поступово інтерпретувалися зовсім не так, як це задумували їхні автори. Також ми дослідимо роль, на яку заслуговує Ізраїль і єврейський народ, коли ще раз прочитаємо багато біблійних уривків про Ізраїль так, як вони були задумані спочатку.

Ізраїль у ранній Церкві. Даючи Своїм апостолам Велике Дорученням у 28-му розділі Євангелія від Матвія, Ісус посилає їх у світ. Євангеліє має бути проголошене по всьому світу. В Єрусалимі перша громада складається в основному з євреїв, які повірили в Нього. За межами Ізраїлю все більше християн з язичників утворювали перші громади. Згадаймо церкви в таких містах, як Ефес, Лаодикія, Фессалоніки, Коринф, Афіни та Рим. Ці язичники обміняли життя з римськими богами на живі стосунки з Ісусом Христом, натхненні силою Святого Духа.

Більшість цих нових християн мало цікавилися юдаїзмом. У той же час, в ранніх церквах були також віруючі єврейського походження, які вважали, що новонавернені християни з язичників повинні бути обрізані і жити згідно з єврейським Законом. Для віруючих у Христа євреїв було шоком дізнатися, що Бог створить для Себе народ окремо від єврейського народу і поза межами життя євреїв. Тому в посланнях Павла часто виникали дискусії про обрізання. Поступово в громадах зростала дистанція між віруючими з язичників та євреями, які вірили в Христа. До євреїв і так не дуже добре ставилися в Римській імперії, бо вважали непокірним і впертим народом. Це було пов’язано з тим, що євреї не хотіли пристосовуватися до римської релігії, а хотіли продовжувати своє власне поклоніння Богу в храмі згідно з настановами Старого Завіту. Так і виникла прірва між іудеями та язичниками, які вірили в Ісуса.