Ми живемо в пророчі часи

Як єврей, який вірить у Біблію та живе за її заповідями, я розглядаю нинішні події в Ізраїлі як ознаки того, що ми живемо в пророчі часи. Я знаходжу надію, впевненість і силу у численних пророцтвах про повернення єврейського народу до Обіцяної Землі, коли навіть пустеля знову розквітне.

Проте сьогодні ми стикаємося з обставинами, подібними до тих, що описані в Біблії, коли народи виявляють крайню жорстокість і байдужість до Ізраїлю. Все це може призвести до так званої війни Гога та Магога — заключної битви, яку єврейське пророцтво описує як протистояння між Ізраїлем і народами, між добром і злом.

Після цієї війни настане період глобального миру, коли весь світ визнає Бога Авраама, Ісака і Якова. Храм буде відбудовано, і Ізраїль повернеться до розуміння своєї особливої ролі як обраного Божого народу.

Звертаючись до досвіду біблійних часів

Щоб краще зрозуміти й осмислити події, з якими щоденно стикається Ізраїль, ми можемо звертатися до подібних ситуацій у Біблії. Наприклад, у часи Мойсея, як ми читаємо в книзі Вихід щодо фараона, коли Господь «зробив непоступливим серце його і серце його рабів» (Вих. 10:1), щоб вони не уникнули покарання за все зло, заподіяне єврейському народові впродовж тривалого часу.

Такі уривки, як Вих. 4:21, 9:12, 9:16, 10:1 дають підстави провести паралель між фараоном та його оточенням — і сучасними державами та їх союзниками, чиї серця також «ожорсточені» проти Ізраїлю.

Держава Ізраїль займає лише близько 22 000 км² на тлі загальної площі земної кулі в понад 510 мільйонів км², а її населення складає близько 9,5 мільйона осіб (серед яких близько 8 мільйонів — євреї). І все ж Ізраїль постійно стає мішенню в Організації Об’єднаних Націй, яка налічує 193 держави-члени, що представляють близько 8 мільярдів людей. За останні роки ця організація прийняла приблизно 140 резолюцій на користь ворогів Ізраїлю — часто несправедливих і відверто упереджених. Додайте до цього низку рішень Міжнародного суду ООН у Гаазі, які також були винесені проти Ізраїлю.

Інакше кажучи, серця членів світової спільноти вже настільки ожорсточені, що вони навіть не засудили жахливі вбивства, звірства та взяття заручників 7 жовтня 2023 року, а натомість продовжують підтримувати ворогів Ізраїлю.

Навіть так звані «союзники» Ізраїлю нерідко обмежують його у праві на самозахист і не забезпечують належного захисту єврейських громад у своїх країнах на тлі стрімкого зростання антисемітизму.

Особливий шлях Ізраїлю

У біблійні часи Ізраїль часто звинувачували в тому, що він діє інакше, ніж інші народи, які поклонялися ідолам і практикували жертвоприношення дітей. Цей шлях розпочався ще з Авраама, Ісаака і Якова — вони свідомо відмовлялися приєднуватися до панівних язичницьких культур свого часу.

Їхня вірність одному Богу та Його моральним принципам викликала роздратування у великих імперій і народів, які їх оточували. Різниця між євреями та іншими народами була на стільки разючою, що за це євреї протягом тисячоліть зазнавали гноблення, вигнання, переслідувань, принижень, зґвалтувань, викрадень, масових убивств — аж до катастрофи Голокосту.

За іронією долі, саме ті Божі принципи, за які євреїв переслідували, згодом стали основою провідних релігій, етичного мислення і цінностей сучасного цивілізованого світу. Тому нинішні звинувачення Ізраїлю з боку народів — у неморальності, апартеїді чи навіть геноциді — звучать абсурдно, особливо на тлі того, як сьогодні на очах у всього світу збуваються давні біблійні пророцтва про повернення єврейського народу до Землі обітованої.

Завдяки цьому поверненню приходить благословіння й інші народи, адже Ізраїль сьогодні робить величезний внесок у розвиток світу — в науці, медицині, технологіях, сільському господарстві, енергетиці, комунікаціях.

Чужинське оточення

Попри це, сучасні народи часто ставляться до Ізраїлю, як колись фараон — з ворожістю й жорстокістю, що породжує біль, відчай і розгубленість серед євреїв в Ізраїлі та в усьому світі. Цю розгубленість підсилює так званий ерев рав — «чужинське оточення». У Вих. 12:38 згадується, що разом з Ізраїлем з Єгипту вийшли різні народи, які не були євреями. Саме вони згодом збурювали людей до ідолопоклонства і морального занепаду, навіть після об’явлення Бога на Синайській горі.

Біблія вчить, що саме ерев рав спокушав народ до розпусти й ідолопоклонства — причин, через які Бог знищив допотопний світ. Він пообіцяв більше не карати землю потопом і дав на згадку веселку.

Таким чином, веселка повинна нагадувати людству про моральний закон і справедливість, встановлені Богом. Однак, знищення Содому й Гоморри стало іншим знаком — покаранням вогнем за моральне розтління. Авраам молив Бога про милість, шукаючи хоч би десять праведників — та не знайшов. Усе це вчить: відмова жити за Божими законами несе собою наслідки.

У часи Неємії (Неєм. 13:3) та Ездри євреї також мусили відділитися від чужинців (ерев рав), які жили серед них. «Тож покайтесь тепер перед Господом, Богом ваших батьків, і вчиніть за Його волею, – відокремтесь від інших народів, а також від чужоземних жінок!» (Езд. 10:11).

Протягом всієї історії єврейський народ мав залишатися окремим від чужинців. Не тому, що був кращим, а щоб не втратити свою ідентичність і покликання. Мета ерев рав завжди була одна — розмити унікальність Ізраїлю, замінити Божі принципи людськими ідеями: гуманізмом, де людина сама визначає, що добре, а що зле, що таке сім’я, стать, життя чи смерть. Так звана людська мораль і праведність ставляться вище Божих законів.

Подібно до того, як це було у Єгипті, євреї часто поселялися як біженці в інших країнах. І скрізь — будучи працьовитими, розумними, винахідливими — ставали благословенням для своїх нових країн. Але часто це супроводжувалося втратою єврейських традицій, ідентичності, та бажання повернутися в Обітовану Землю.

Рано чи пізно, усе це призводило до нової хвилі антисемітизму, до болючого усвідомлення: хто ми? куди йдемо? до чого нас кличе Бог? Так з’являлися нові бажання і спроби повертатися на Батьківщину — до Землі обітованої. І водночас — до Того, Хто дав цю Землю.

Спільне пророче бачення

В Ісаї 25:7 ми читаємо: «На цій же горі він знищить покривало, розпростерте над усіма народами, – покриття, яким накриті всі племена». Уже сьогодні ми бачимо прояв цієї істини через співпрацю віруючих у Біблію людей — євреїв і християн по всьому світу, які стоять пліч-о-пліч у битві між добром і злом, між гуманізмом і Божими принципами. Наше завдання — надихати ближніх по всьому світу Божими заповідями моралі, справедливості й милосердя.

Незважаючи на відмінності в походженні та божественному призначенні, ми йдемо разом до спільного пророчого майбутнього — євреї та християни. Разом ми можемо сформувати громаду вірних, які через практику милосердя, моралі й праведності згідно з Божими принципами, можуть стати тією вірною спільнотою. З надією, що саме завдяки такій вірній спільноті Бог прискорить прихід Месії та обмежить страждання людства.

У останні дні Бог пригадає всім народам Свою обітницю, дану Авраамові: «Я поблагословлю тих, котрі благословлятимуть тебе, а тих, що проклинають тебе, прокляну. І благословенні будуть у тобі всі племена землі!». І врешті-решт багато хто скаже: «Ходіть, зійдемо на Господню гору, до Дому Бога Якова, а Він покаже нам Свої дороги, і ми ходитимемо Його стежками!» (Іс. 2:3-4).

У Зах. 8:23 сказано про час, коли «десять чоловіків з усіх тих різномовних народів вхопляться за полу одягу юдея, говорячи: “Ми підемо з тобою, бо ми дізнались, що з вами Бог”».

Ці пророцтва наповнюють мене надією, відвагою і впевненістю, що врешті-решт усе буде добре.