Страждання Ізраїлю та Месії Ісуса

Під час Пасхальних днів, ми роздумуємо про страждання та смерть Ісуса. Святе Письмо проводить глибокі й зворушливі паралелі між стражданнями Ісуса та стражданнями Його народу — Ізраїлю, єврейського народу.

22-й псалом детально змальовує страждання царя Давида, але його слова виходять далеко за межі особистого болю. Вони пророче відлунюють спільне страждання єврейського народу і майбутнього Месії. «Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти Мене покинув?» — вигукує Давид (в. 1), — саме ці слова Ісус промовить на хресті через багато століть. Далі читаємо: «Боже мій, я волаю вдень, але Ти не відповідаєш; вночі я також не знаходжу спокою» (в. 2). Ці рядки виражають глибокий біль єврейського народу протягом віків — поневіряння Східною та Західною Європою, вигнання з Землі Ізраїлю, а потім із Іспанії та Англії, переслідування і знеславлення, куди б вони не йшли. Усе це зрештою призвело до катастрофи Голокосту. Безліч молитов було піднесено до небес, але часто здавалося, що Бог мовчить і немає спокою. Як Ісус на хресті, так і єврейський народ протягом історії зазнали спустошення, яке залишається для нас великою таємницею.

У восьмому вірші 22-го псалма сказано: «Покладався на ГОСПОДА, – нехай тепер Він його рятує, нехай його визволить, якщо він Йому любий!». Саме такі слова кричали насмішники під час розп’яття Ісуса (Мт. 27:43). Трагічно, але подібні слова глузування часто лунали з вуст християн на адресу євреїв у середньовіччі і навіть під час Голокосту: «Покайтеся перед Господом, хай Він вас спасе».

«Вони ділять Мій одяг між собою, а щодо Мого плаща кидають жереб» (Пс. 22:18), — пише Давид. Це пряме пророцтво про римських солдатів, які розділили одяг Ісуса. Його останню земну власність забрали і поділили.

«Як пронизливо слова із Пс. 22:18 пов’язують страждання Ісуса зі стражданнями єврейського народу»

Але цей вірш також трагічно відлунює в історії єврейського народу. Під час вигнань і погромів їхнє майно неодноразово грабували. Під час Другої світової війни єврейські будинки, банківські рахунки й цінності були систематично конфісковані. Після створення Держави Ізраїль у 1948 році понад 800 тисяч євреїв були вигнані з арабських країн, втративши все. Євреї в Юдеї та Самарії (на Західному березі) також зазнали вбивств і вигнання від рук йорданської армії, а їхнє майно було пограбоване. Коли їхні нащадки повернулися після 1967 року, їх почали називати «поселенцями» та «окупантами». Як болісно і точно Пс. 22:18 проводить паралель між стражданнями Ісуса й народу Ізраїлю.

У відомому 53-му розділі Ісаї сказано про страждання Раба Божого. Тут чітко йдеться про Месію: «Їхні гріхи Він понесе на Собі» (Іс. 53:11). Але Ісая також називає Ізраїль Господнім Рабом: «Він сказав Мені: Ізраїлю, – Ти Мій слуга, і в Тобі Я прославлюся!» (Іс. 49:3). Тож титул «Раб Господній» стосується і Ізраїлю, і Ісуса–Месії й Царя Ізраїлю.

Ми, християни, віримо, що у 53-му розділі Ісая пророче описує Месію–Ісуса, який страждав і помер як Божий Син, узявши на Себе наші гріхи, щоб примирити нас із Богом Ізраїлю. Євреї ж вбачають у цьому описі сам єврейський народ, який зазнавав кривди й несправедливості протягом віків. І в цьому вони мають свою правду. Вірю, що Ісая говорить про обидві реальності: про єврейський народ і врешті – про Самого Месію-Спасителя: «Він був зневажений і відкинутий людьми, – Страждалець, Котрий зазнав болю» (Іс. 53:3). Євреї довгі століття були зневажені й відкинені. Сьогодні Ізраїль отримує більше засуджень в ООН, ніж будь-яка інша країна. Ізраїль залишається зневаженим серед народів.

«…і був зарахований до злочинців» (Іс. 53:12). Ісус, будучи невинним, був засуджений і розіп’ятий як злочинець. 7 жовтня 2023 року Ізраїль зазнав жахливого погрому: було вбито 1200 осіб, сотні викрадено. Це стало національною трагедією, що досі пронизує ізраїльське суспільство. Проте на міжнародній арені Ізраїль і далі зображують «порушником», а хвиля антисемітизму стрімко зростає у всьому світі.

Текст, записаний в Іс. 53:6 проголошує: «…та ГОСПОДЬ поклав на Нього гріхи всіх нас». Це очевидна вказівка на замісницьке страждання Ісуса. Але водночас неможливо не згадати про єврейський народ, який протягом століть ніс на собі тягар несправедливих звинувачень, насильства та ненависті. У певному сенсі багато людської провини було покладено на євреїв та Ізраїль.

Усвідомлення глибокого зв’язку між стражданнями Ісуса і стражданнями Ізраїлю надзвичайно важливе, адже саме так їх поєднує Біблія. Ісус, Цар Ізраїлю, і сам Ізраїль нерозривно пов’язані між собою.