День спочинку для народу Божого

«Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок» (Євр.4:9)».
З Писання зрозуміло, що субота була типологією відпочинку, який ми знаходимо в Ісусі (Євр. 3-4). Однак, субота також була образом кількох інших видів відпочинку в Писанні. Вона нагадувала про відпочинок Бога після творіння. Суботній відпочинок символізував Обітовану землю, яка мала бути дана Ізраїлю. Суботній відпочинок також є типологією майбутнього відпочинку всіх віруючих у Царстві Миру і Праведності на планеті Земля і, врешті-решт, на новому небі і новій землі. Писання завершується картиною нашого остаточного відновлення, вічної суботи без ранку і вечора в новому Єрусалимі, частині нового неба і нової землі, де немає ночі і де місто безперервно освітлене славою Божою. Заключні розділи Об`явлення пророкують про відновлення, яке відповідає першому розділу Буття, вічну суботу без вечора і ранку. Перед цим Іван говорить про тисячу років миру, праведності та процвітання під всесвітнім керівництвом Христа-Месії, Царя Ізраїлю та світу.

УСІ ЗАВІТИ, УКЛАДЕНІ З ІЗРАЇЛЕМ, ЗНАХОДЯТЬ СВОЄ СПОВНЕННЯ В ЦАРСТВІ
Коли ангели сповіщають пастухам біля Вифлеєму про народження Христа, вони прославляють Бога, вигукують і співають: «…Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14).
Коли натовп вітає Ісуса в Єрусалимі, він радісно прославляє Бога і вигукує: «Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!» (Лк. 19:38)
Коли Ісус плаче над Єрусалимом, Він каже: «Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!» (Мт. 23:39)
Ісус не сказав: «Ви більше ніколи не побачите Мене». Він сказав: «Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!» – Барух хаба беШем Адонай!
Так одного дня Ізраїль скаже: «Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!» – Барух хаба беШем Адонай!
Євреї продовжують повертатись додому, на Обіцяну Землю Ізраїлю, вже протягом понад ста років.
У 2023 році Ізраїль святкує своє 75-річчя: 1948-2023!
Єрусалим з 1967 року є неподільною столицею Держави Ізраїль.
Ісус каже, що Єрусалим – це місто Великого Царя.
Ми всі чекаємо сповнення двох обітниць ангела Гавриїла, даних Марії. Ангел Гавриїл пообіцяв 2 речі в Євангелії від Луки 1:31-33: «І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця».

1. Перша обітниця була виконана буквально. Святий Дух створив святе дитя в утробі Його матері Марії. Бог був Його Отцем, а Марія – Його матір’ю. Непорочне зачаття. Святий Син Божий народився, щоб стати Агнцем Божим. Він прийшов, щоб бути вбитим за гріхи світу,щоб ми не загинули, а мали життя вічне.
2. Друга обітниця також буде виконана буквально. Одного дня Він сяде на престолі Свого батька Давида – а цей престол стояв у Єрусалимі. Одного дня Він буде царювати над домом Якова, дванадцятьма племенами Ізраїля. І Царству Його не буде кінця. Прийде день, коли мир потече з Єрусалиму і покриє обличчя землі.
Ісая пророкує в 2:2-4: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» І прийме Його Ізраїль, вигукуючи: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! – Барух хаба беШем Адонай!» (Мт. 21:9) «Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида!» (Мк. 11:10) «Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє!» (Луки 19:38) Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів! (Івана 12:38).
Ось чому ми молимося про мир в Єрусалимі! Це означає, що ми молимося про прихід до Єрусалиму Князя Миру, бо тільки тоді на Близькому Сході і в усьому світі нарешті запанує Мир.
Ось чому ми проповідуємо у церквах про гріх богослов’я заміщення. Ось чому ми всіляко благословляємо і втішаємо Ізраїль.
«Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є». (1 Ів. 3:2)

ЦАР ВІЧНИЙ
Воскресле тіло Ісуса, очевидно, має здатність переміщатися між вічними вимірами і нашою земною реальністю. Переміщуватись туди – сюди. У тексті Дії. 1:3 сказано, що у період між Воскресінням і Вознесінням Ісуса «… Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Божеє Царство казав… І коли Іван роздумував про Його прихід у славі, він сказав: ми не тільки побачимо Його, як Він є, але й будемо подібні до Нього. 1 Івана 3:2-3: «…Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він…»
Це показує нові перспективи щодо приходу Царства Божого і нашої ролі в ньому.
Прославлений Ісус говорить в Об’явленні 2:26-27, що Він не тільки буде керувати народами залізним жезлом у Своєму Царстві справедливості та миру, але й поділиться Своєю силою з нами, переможчями. «А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами, і буде пасти їх залізним жезлом; вони, немов глиняний посуд, покрушаться, як і Я одержав владу від Свого Отця».
Чи будемо і ми переміщатися між вимірами? Чи будемо і ми пересуватись, як Він у неймовірному фантастичному немислимому воскреслому тілі? Хто знає… Тут сказано: «А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами». У Пс. 9:2 є цитата про Месію-Царя: «повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський».
Давайте прочитаємо весь Псалом 2: «Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця: Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута! Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє! Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді: Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою. Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!»
Потім вірш 9 і наступні вірші: «…Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський… А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі: Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням! Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!»
Одне можна сказати точно: Його (і можливо наш?) прихід у славі стане початком Царства для Ізраїлю. Ізраїль більше не буде хвостом народів, а стане головою народів.
«Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму»

Давайте подивимось на уривок, записаний в Міх 4:1-4: «Та буде наприкінці днів, гора дому Господнього міцно поставлена буде вершиною гір, і піднесена буде вона понад узгір’я, і будуть народи до неї пливсти. І підуть численні народи та й скажуть: Ходімо, і вийдім на гору Господню та до дому Якового, і Він буде навчати доріг Своїх нас, і ми будемо ходити стежками Його. Бо вийде Закон із Сіону, а слово Господнє із Єрусалиму. І Він буде судити численні племена, і розсуджувати буде народи міцні аж у далечині. І вони перекують мечі свої на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ на народ, і більше не будуть навчатись війни! І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив, бо уста Господа Саваота оце прорекли».
А також Мих. 5:1-5: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних. Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів. І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! І Він буде миром…»По-перше, месія народився у Вифлеємі. Це сталося через 400 років мовчання в період між Старим і Новим Заповітом, поки не прозвучало заключне слово Бога і не народилося Святе Дитя силою Святого Духа. Потім протягом майже 2000 років Ізраїль був розсіяний по всьому світу. Ісус походить з коліна Юди. Сьогодні ми бачимо повернення залишку 10 колін разом із залишком 2 колін Юдиних, Його братів. І дуже скоро Він прийде, і як сказано в тексті: «…І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! І Він буде миром…»

Друзі Ісуса запитали Його незадовго до Його Вознесіння: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» Він відповів досить просто: «Ще ні». Коли ж станеться це? «…Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець». «І проповідана буде ця Євангелія Царства (не просто Євангеліє взагалі, а саме Євангеліє Царства) по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!»
Всесвітнє проголошення Євангелія Царства покладе край цьому – по суті, жахливому – періоду світової історії. А відновлення смоківниці, Ізраїлю, відкриває наступний етап світової історії: Прихід Його Царства і Прихід Царя цього Царства. Лук. 21:29-31: «І розповів Він їм притчу: Погляньте на фігове дерево, і на всілякі дерева: як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!…» У Марк.13:29 сказано «…близько, під дверима…». У віршах 30-31 Ісус додає: «…Поправді кажу вам: не перейде цей рід [або: раса, народ, маючи на увазі Ізраїль та єврейський народ], аж усе оце станеться! Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої…». У тексті Лук. 22:28-30 сказано: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих».